Куди ми йдемо? Про українські ЗМІ, роспропаганду та фейки

Поділитись у Facebook Відправити в Twitter

На початку жовтня я взяла участь у міжнародній конференції в Тбілісі, присвяченій проблемам медіа та особливостям європейського шляху трьох держав – України, Естонії та Грузії. Усі три країни мають щось спільне, усі три – абсолютно різні.

Зібрав грузинських, естонських і українських експертів Естонський Центр Східного партнерства. З української сторони подорож організовував Український кризовий медіа-центр.

Отож, хочу поділитися деякими результатами роботи конференції.

Українські ЗМІ: тенденції

Дуже цікавим для мене як для журналіста, редакторки двох регіональних ЗМІ – газети «Маяк» та сайту Маяк.Media, стало дослідження херсонського медіа-експерта, координатора КМЦ, редактора видань «Политическая Херсонщина» та «Вільний вибір» Дементія Білого.

Грунтуючись на опитуваннях Інтерньюз, статистичних даних Factum grоup, власному досвіді та спостереженнях, він проаналізував основні тенденції, що відбуваються в українських засобах масової комунікації.

Так, цілком передбачувано за останні три роки зменшилась кількість людей, які читають газети та дивляться телебачення. На противагу цьому все більше людей черпають інформацію у інтернет-виданнях і шукають новини в соцмережах. Інтернетом охоплено вже 53 % сільського населення в Україні, а 15 % людей старше 65 ним користуються.

Як змінилася аудиторія ЗМІ (у %)

Однак в районах друковані ЗМІ залишаються ключовими джерелами інформації. Незважаючи на те, що «районки» користуються попитом серед жителів сільської місцевості, триматися на плаву вкрай важко. Проблеми однакові у всіх – постійне зростання вартості паперу (від 50 до 70 % тільки цього року), відповідно і друку; зростання ціни на послуги пошти з доставки газет (у два рази); ліквідація поштових відділень у селах; старіння аудиторії.

Крім того, хоч реформа роздержавлення комунальних ЗМІ майже завершилася, ніхто досі не знає, що буде далі просто тому, що ніхто ще не жив у таких реаліях.

Однак деякі віяння вже можна прослідкувати. Їх Дементій називає «влада знайшла нову іграшку». В окремих ОТГ з’являються власні газети. Звичайно, що про свободу і незалежність таких ЗМІ мова навіть не йде.

Негативні тренди інтернет-видань

Кількість новинних сайтів дедалі більшає, але їх життя, говорить експерт, коротке і безглузде. Під вибори з’являються нові ЗМІ, котрі або зникають, коли ціль досягнута, або переходять у пасивний режим до часу, як знову стануть у нагоді політичним діячам.

Для більшості «інтернетчиків» не існує читача. Свою роботу вони вимірюють неживими кліками та переглядами. Як наслідок – величезний потік низькосортної інформації, маніпуляція з заголовками, аби зробити їх клікабельними (такими що змусять читача натиснути кнопку), істеричність («ШОК», «СЕНСАЦІЯ», «СКАНДАЛ») і засилля фейків (фальшиві новини).

Однак, незважаючи на старання таких журналістів і контент-мейкерів, інтернет-ЗМІ невпинно програють соціальним мережам. Люди хочуть не тільки читати новини, а й активно та вільно їх обговорювати. Ось тут виникає ще одна проблема. Громадська думка дедалі більше впливає на ЗМІ та іноді стає навіть засобом тиску. Журналісти надають перевагу друкувати те, що сподобається читачу, те, що викличе бурхливу реакцію, обговорення.

Пропаганда. Фейки. Росія. Грузинський досвід.

Ще одна тема, спільна для всіх учасників конференції, - робота росзмі та її вплив як на мешканців РФ, так і на жителів інших країн.

Серпнева війна в Грузії закінчилася 10 років тому. І там, і тут – сотні загиблих, тисячі поламаних доль, економічний занепад і втрата територій.

10 років опісля і молоді картвелебі (так себе називає народ Грузії) майже не знають російської мови. Зате більшість вільно спілкується англійською.

«Російська пропаганда мімікрувала. Вона майже непомітно протиснулася з російськомовних видань і телеканалів РФ у грузинськомовні, здавалося б, патріотичні ЗМІ», - розповідає журналіст радіо «Свобода» та «Інтерньюз» Давид Мчетлідзе.

Давид Мчетлідзе Галина Петріашвілі

Отож, зараз російська пропаганда в Грузії стала більш гнучкою. А 10 років тому тут намагалися "перекричати Ніагарський водоспад", - згадує Галина Петріашвілі, голова Асоціації журналістів «ГендерМедіаКавказ». Вона розповіла, як у 2008 році разом з однодумцями-журналістами з Грузії, України, Казахстану, Киргизії та Вірменії організовували акцію "Лист президентам" (Мєдвєдєву та Саакашвілі). Протягом місяця медійники вищезгаданих країн збирали підписи під листами до президентів з вимогою сісти за стіл переговорів і домовитися про реальне припинення вогню та відновлення дипломатичних відносин. На жаль, голос журналістів не почули.

Галина Петріашвілі Маяк.Media

Разом з тим, грузинські журналісти та медіа-експерти згадали, як Україна підтримала Грузію у складний час. Зокрема, тодішній президент Віктор Ющенко прибув у Тбілісі і разом з Міхеілом Саакашвілі та президентами Естонії, Литви, Польщі і прем’єр-міністром Латвії взяв участь у акції біля грузинського парламенту. 

Сьогодні ж народ Грузії, котрий ще сам не одужав від ран, підтримує нас. І в Грузії, і в Естонії добре розуміють, з чим наразі доводиться боротися українським журналістам. Кремлівська пропаганда десь грубіше, десь м’якше, але розхитує громадські настрої.

Навесні 2014-го викладачі, випускники та студенти Могилянської школи журналістики та програми для журналістів і редакторів Digital Future of Journalism заснували в Україні проект СтопФейк, спрямований на розпізнавання неправдивих новин у ЗМІ. Результатами роботи та досвідом поділилася заступниця редактора StopFake Вікторія Романюк.

Вікторія Романюк Гала Петріашвілі

Найбільшим «виробником» фейків, що стосуються України, в Росії є медіахолдинг міноборони «Звезда», на другому місці – сайт Украина.ру, третє – у інформагентства «РИА Новости».

В основу брехливих новин лягають одні й ті самі мотиви – «Україна – держава, яка не відбулася», «фашистська держава», «незаконний переворот і захоплення влади», «Росія – не окупант і не нападала на Україну», «територіальний розпад України та претензії інших держав» - лише невелика частина переліку.

Певне, найбільш відомим і висміяним є приклад новини про розп’ятого хлопчика. Тим не менш, подібних нісенітниць ще багато. Мабуть контент-мейкери в Росії не надто високо оцінюють розумові здібності своїх споживачів. Тому не гребують використовувати стокові картинки з інтернету та не надто якісний фотошоп.

Наприклад, достатньо популярною була новина про те, що у дніпровському пологовому будинку лікарі вирізали немовляті на руці свастику, мовляв, його «матір була дружиною загиблого ополченця». Фотографію дитини, яку публікували легко знайти в інтернеті. Звісно, без будь-яких відмітин.

 StopFake

Офіційне представництво консульства РФ у Женеві публікувало фото української будівлі з прапором нацистської Німеччини і підписом «Сучасна Україна». Виявилося, що це фото зі старих зйомок фільму про Другу світову війну.

Канал «Звезда» обнародував фото українських військових, які несуть… свиню, та заголовком «киевские силовики угоняют скот у мирных жителей». Оригінал фото знайти не складно. Під час навчань військовослужбовці тягнули «пораненого» товариша. Ще більш кумедно виглядає розтиражована росзмі світлина бійців з українським прапором, на якому зображена символіка ІДІЛ.

Український кризовий медіа-центр провів власне дослідження та проаналізував новинні програми та політичні ток-шоу на російському телебаченні за 3,5 роки (з середини 2014 до кінця 2017-го). Росіяни довіряють телебаченню більше, ніж українці. Для них ТБ залишається основним джерелом інформації. Середньостатистичний мешканець РФ дивиться телевізор 4,5 години на день. 90 % людей старше 60 років дивляться ТБ більше 6 годин.

Забавно, що на трьох топових каналах щодня виходить близько 25 негативних новин, що стосуються Заходу. При цьому Coca-Cola кожного дня розміщує там шість своїх реклам.

Лідерами негативної думки у російських ЗМІ є США, Україна та ЄС. 94% новин про США мають негативне забарвлення, про Україну – 91 %,  про Європу – 85 %.

Що говорять про Європу? Нестабільний, небезпечний регіон, що розкладається. Він має безліч проблем і «токсичні» цінності. Європа продовжує санкції проти Росії виключно через тиск США. Європа зобов'язана Росії за звільнення від нацизму, і Росія має право знову «навести порядок» в Європі.

Що говорять про Україну? Держава, що руйнується, зі слабкою владою, якою керують з Вашингтону. Війна на сході України зображується Кремлем як громадянська, в ній страждають російські люди, тому борг Росії їм допомогти.

Що говорять про США? Найагресивніша в світі країна, і тільки Росія може протистояти їй. США підтримують війни, тероризм, перевороти і т.д. США використовують Європу і Україну як інструменти у боротьбі проти Росії.

З дослідження УКМЦ

 

Коментарі:

Цікаві матеріали наших партнерів

Останні новини