Чого чекати від медичної реформи: 8 питань до замміністра

Поділитись у Facebook Відправити в Twitter

Індивідуальні ліцензії, конкуренція між закладами, боротьба лікарів за пацієнта - лише невеликий перелік того, що очікує систему охорони здоров’я

Про це миколаївським журналістам розповів Павло КОВТОНЮК - заступник міністра охорони здоров’я України.

Чи розширять перелік хвороб за програмою «Доступні ліки»?

МОЗ планує розширити перелік, але зробити це дуже непросто liky.gov.ua

П. К.: - Розширити легко, важко скоротити. В Україні був негативний досвід розширення системи державних закупівель ліків. Зараз існує 40 програм, у кожній - перелік з 10-ти препаратів. Його розширювали політично. А потім виявлялось, що грошей в державі на все не вистачає. В результаті склалося так, що зараз є 40 програм, які фінансуються лише на 20 %. А це означає, що ми маємо 40 незадоволених груп пацієнтів. А тепер спробуйте щось виключити, щоб повністю профінансувати, наприклад, дитячу онкологію. Це нереально. Тому зараз ми працюємо над оцінкою медичних технологій.

Це запозичена з Європи методологія. Проводиться аналіз препаратів, які включаються в програму «Доступні ліки». Оцінюється, скільки людей хворіють, до яких наслідків це призводить,  відбувається перерахунок вартості на ефект лікування, наскільки воно рятує або продовжує життя, порівнюються варіанти. Є ряд критеріїв, через які все це проводиться. На виході маємо препарати, які можна включати до програми фінансування. Спершу розробимо цю систему, а потім будемо розширювати перелік - щоб люди реально лікувалися на ці гроші.

Окрім того, МОЗ буде «розлучати» замовника й постачальника. Наразі аптеки підписують договір з місцевим органом влади (закладом охорони здоров’я). Міністерство планує забрати ці повноваження у влади й передати їх Національній службі здоров’я, щоб контролювати систему реінбурсації, виключити корупційну складову.

Чи запровадять систему, коли певну частину витрат за отриману меддопомогу оплачує пацієнт, а іншу - держава?

Майже 70 % українців готовні частково платити за медпослуги WorkDispute

Маяк.media: Соціологічна група «Рейтинг» в червні провела опитування, присвячене оцінці громадянами медреформи. З’ясувалося, що майже 35 % респондентів повністю підтримують спільну оплату. Ще 32 % - згодні з нею в цілому.

П. К.: - Від МОЗу надавались пропозиції щодо співфінансування, але вони «не пройшли» у Верховній Раді. Тож, у Законі цього немає. Та ми ще будемо до цього повертатися.

Чи з’явиться в Україні система ліцензування лікарів?

МОЗ хоче «виводити з ринку» некомпетентних лікарів шляхом позбавлення або призупинення їх ліцензії  prostir.ua

Маяк.media: Так. У Міністерстві охорони здоров’я вважають діючу систему атестації лікарів неефективною. Пропонують ввести інститут ліцензування лікарів і ліцензію як документ, що підтверджує право на професійну діяльність, як це прийнято у світовій практиці.

П. К.: - В мене є чимало знайомих іноземців, які бувають в Україні. Коли в них виникає потреба відвідати лікаря, просять порадити гарного спеціаліста і одразу ж питають, чи є в нього ліцензія. Їх дуже дивує, що в нас взагалі не існує інституту ліцензування.

Чи вистачає лікарів?

Розподіл по регіонах нерівномірний

Маяк.media: В багатьох областях України гостро відчувається нестача медичних працівників. Як виявилося, в цілому, ми маємо нормальний показник кількості медиків по відношенню до населення - на рівні країн Центральної Європи. А от їх розподіл як за спеціалізацією, так і по регіонах - нерівномірний.

- П. К.: -У нас чимало гінекологів, урологів, проктологів, тобто, лікарів тих напрямків, де можна отримувати додаткові гроші. А от сімейних не вистачає. Окрім того, чимало медиків «сидять» в містах і не хочуть виїжджати в райони. Взагалі, найбільший дефіцит стосується хороших спеціалістів. Кампанія «Обери свого лікаря» добре продемонструвала, хто є хто. Коли спілкуємося з владою на місцях, головними лікарями, закликаємо, щоб вони не робили насильницького планування. Бо таке є. Приходить людина, яка хоче підписати декларацію з конкретним лікарем, а їй пропонують йти до іншого, бо цей вже «перезавантажений» (хоч це і неправда). Таким чином керівництво намагається штучно регулювати навантаження лікарів. Там, де забезпечили повну свободу вибору, все дуже наочно.

Наприклад, в одному з міст Полтавської області - 11 сімейних лікарів. У двох з них вже майже повні списки, до решти люди йдуть мляво. Одразу видно, хто працює. А раніше всі вони отримували свої 3500 грн. Тепер головний лікар запровадить фінансовий стимул, щоб й інші «підтягувалися». Те, що було в нашій країні раніше, одним словом можна назвати «стабілізєц». Було стабільно погано. Зараз створюємо конкуренцію серед лікарів, що дуже добре для пацієнта і для системи. Конкуренція оздоровлює систему.

Хто має вирішувати проблему нестачі сімейних лікарів і як це робити?

Відповідальність за кадри тепер цілком покладається на міцеву владу та головних лікарів

 

П. К.: - Лікаря «первинки» нізвідки не візьмеш. Ми не можемо просто набрати людей, як це зробила патрульна поліція, бо лікаря треба вчити. Примусова перекваліфікація - не вихід. У 2012 році в Києві, Дніпропетровській, Донецькій та Вінницькій областях запустили пілотний проект, який полягав у насильницькій перекваліфікації. Нічого доброго це не дало. Так отримали «сімейників», котрі насправді не є такими. Наприклад, я уклав декларацію з одним лікарем, моя дружина - з іншим. І жоден з них не готовий «взяти» нашу дитину. «Сімейника» треба «виростити». І це не в один день робиться. Кожен заклад, місцева влада повинні відшукувати таких фахівців на ринку праці. Існує певна автономія, свобода управління, вже не змушуємо лікарів працювати в тих чи інших містах і селах, не прикріплюємо їх до закладів. Тепер ці заклади мають за них конкурувати.

Маяк.media: Що ж до рецепту пошуку ідеального (або хоч якогось лікаря) - його немає. Кожен вирішує проблему по-своєму. Так, у Каневі (Черкаська обл.) лікарі ЦРЛ самостійно вирішили перекваліфікуватися. 5 педіатрів, терапевт та навіть анестезіолог і хірург стали «сімейниками». Чому? Лікарня не мала достатнього завантаження. В інших населених пунктах вирішують питання за рахунок інтернів. А хтось їздить по університетах і пропонує майбутнім випускникам роботу.

П. К.: - Є різні приклади та стратегії. Ми були на Полтавщині, в селі, що знаходиться в глухому лісі, 35 км від найближчої цивілізації. І там працює юнак з Києва. Треба вчитися один в одного, їхати туди, де вийшло знайти лікарів, і питати - як?

Що робити, коли в селі немає лікаря?

Ніхто не має права відмовити вам у допомозі

Маяк.media: В будь-якому разі пацієнту повинні надати необхідну медичну допомогу. А от глобально вирішувати проблему, як вже зазначалося, має місцева влада та керівники ЦПМСД. Пацієнти ж мають бути зацікавленими в тому, щоб змусити їх це робити.

П. К.: - У деяких селах люди йдуть до керівників громад та кажуть: «Дайте нам нормального лікаря, бо вибирати нема з кого». І правильно, бо відповідальність місцевої влади - забезпечити фізичну доступність до якісної послуги. Ми змусили керівництво районів, сільрад, головних лікарів конфронтувати з ситуацією: «Якщо у вас один лікар на п’ять тисяч людей, це - ваша проблема, вирішуйте її». Кількість населення в країні не зросла. Значить, вони дозволяли собі «тримати» таку ситуацію протягом тривалого часу і все їх влаштовувало.

Якщо лікарю нічим приїхати до пацієнта, це свідчить, в кого який стан господарства. Чим було «добре» в радянській системі - всі дивились в бік столиці, бо рішення приймалися тільки там, а решта сиділи й чекали, коли їм дадуть одне, друге, третє. З цим треба було попрощатися ще в 90-ті. Ми це робимо тільки зараз. Треба вчитися відповідати. Якщо ти отримав повноваження політичні, фінансові, управлінські, роби щось.

З Києва ніколи не вирішимо місцеві проблеми, це неможливо. Скільки б не було програм по закупівлі машин, все одно автомобіль комусь буде не «такий», комусь треба не машина, а дорога до лікарні, іншим - лікар. Люди мають бути більш активними, вимагати дотримання своїх прав, йти до вибраних голів, депутатів та казати: «Де машина для лікаря? Де чисті туалети в амбулаторіях?». Оце нормальна розмова. На це йдуть місцеві податки. А центральні пішли на те, щоб лікар отримав гроші за послугу, яку він надає

Чи будуть безкоштовними аналізи на онкомаркери, гормональні дослідження, імуноглобуліни і т. п.?

Такі аналізи відносяться до вторинної ланки. Чи будуть вони безкоштовними для пацієнта - сказати важко.

 

П. К.: - У перелік безкоштовних послуг «первинки» включили те, що усі заклади цієї ланки зможуть зробити фізично. Адже зрозуміло, що лише одиниці матимуть можливість придбати відповідне обладнання. В законі передбачається перехідний період системи охорони здоров’я до 2020 року. Спочатку «запустили первинку», на черзі - «вторинка», у 2020-му - госпіталі. Зараз проведення усіх аналізів на рівні вторинної медичної допомоги підпадає під засади «старого» закону, за яким усе начебто безкоштовно, але на ділі це не так. У наступному році планується зробити пакет аналізів за договором з Національною службою здоров’я, але ще вирішується, які саме дослідження до нього ввійдуть. Вторинна ланка зараз до реформи набагато гірше готова, ніж первинна.

 

Що робити, коли лікар відправляє на «вторинку» здавати аналізи, котрі входять до послуг «первинки»?

П. К.: - Це порушення договору між закладом і Національною службою здоров’я. Пацієнт має скаржитися на такі випадки. НСЗУ буде перевіряти такі факти й «бити по руках».

Коментарі:

Цікаві матеріали наших партнерів

Останні новини