Талліннський vs Миколаївський полігон: як переробляють сміття в Естонії та Україні

Поділитись у Facebook Відправити в Twitter

Під час візиту, в рамках спільного проекту Українського кризового медіа-центру та Естонського центру Східного партнерства, Маяк.Media побував на полігоні поблизу Таллінна, де функціонує центр переробки сміття. І вирішив порівняти, як влаштована переробка сміття в Естонії та Україні.

Сміттєзвалища в Україні займають близько 5% від загальної території держави. Про це свідчать дані Всеукраїнської екологічної ліги. Це більше, ніж Миколаївська область і приблизно дорівнює площі Бельгії. Згідно з Національною стратегією управління відходами, кожен українець продукує від 250 до 300 кілограм сміття на рік. Переробляється з нього лише до 5%. Наприклад, у Швеції – 99%, Німеччині – 97%, Японії – 90%.

Естонія переробляє більше третини всього сміття. Однак і складується там лише 10% відходів. Те, що не переробляється, здебільшого спалюють на електростанціях і сміттєспалювальних заводах. Наразі керівництво країни намагається збільшити обсяги переробки відходів.

Талліннський полігон ТПВ обслуговує столицю та сусідні муніципалітети. Миколаївський – обласний центр та довколишні села (в т.ч. і нашого району). Чи адекватно порівнювати звалище біля столиці Естонії та полігон поблизу не найбільшого обласного центру України? Так, якщо опиратися на цифри. За площею Таллінн менше Миколаєва на 100 км. За кількістю населення – також, але ця різниця незначна. У Миколаєві проживає майже півмільйона людей (485 тисяч за даними Держстату), у Таллінні – 450 тисяч.

Таллінський полігон займає 67 гектарів, Миколаївський – 40. Однак це зовсім не означає, що естонці продукують більше сміття, ніж ми. Талліннське сміттєзвалище (хоч цим словом його не зовсім коректно називати) складається з багатьох майданчиків, де все чітко впорядковано.

Територія полігону tjt.ee - офіційний сайт Центру переробки

На в’їзді – ваговий комплекс. Там машини зважують, реєструють та направляють в інший сектор. Який – залежить від виду привезеного сміття: метал, пластик, поліетилен, текстиль, картон, скло, деревина, органіка, будівельні відходи.

Зазвичай на полігон приїжджають вантажівки з вже відсортованим сміттям. Переважна більшість європейців сортують відходи ще вдома. За вивезення відходів середньостатистична талліннська родина сплачує 2-3 євро на місяць.

Якщо ж сміття не відсортоване – ним займаються працівники Центру переробки. Проте прийом такого сміття коштує значно дорожче. Центр переробки і є ключовою структурою на полігоні. Зараз він повністю належить місту.

Куди дівається сміття

Весь полігон складається з секторів. Один з головних – пункт подрібнення. Відсортоване ще раз працівниками Центру, неорганічне, сміття подрібнюється у великому промисловому шредері. Подрібнені відходи продають електростанціям і заводу з виробництва бетону, які він використовує як паливо.

 pealinn.ee

Органіка, привезена з закладів громадського харчування та харчових виробництв, відходи тваринництва, опале листя і скошена трава розташовуються на окремому майданчику. Сміття вкладають штабелями, де воно визріває у компост. Компостні купи час від часу перегортаються спеціальними машинами. В кожному штабелі є датчики температури та кисню.

Коли компост визріває – його переміщують на інший майданчик, беруть проби на ентеробактерії. Якщо дослідження показує, що всі показники у нормі – компост відвозять в інший сектор, на продаж. Коштує такий компост 4,80 євро за тонну та користується попитом серед естонських фермерів. Центр переробки має на компост усі необхідні сертифікати.

Метал сортують окремо і відправляють на виробництво. Чорний купують естонські підприємства, кольоровий – експортується.

Біопаливо та «зелена» енергетика

Позаду будівлі - сміттєва купа, де збирають біогаз Postimees

Перегниваючи, органічні відходи виробляють метан – токсичний безбарвний газ без запаху, який у рази шкідливіший і небезпечніший, ніж його вуглекислий «побратим». Накопичення метану призводить до займань – достатньо невеликого уламку скла і сонячного променю. Світові дослідники давно знайшли спосіб не тільки боротися з цим, а й обернути ситуацію на користь людству. Адже метан на звалищах можна збирати і перетворювати в тепло та світло.

На Талліннському полігоні відходи низького сорту, котрі не можна переробити, зберігаються окремою великою купою. В ній – система труб і свердловин для збору біогазу. Зібраний газ потрапляє до комбістанції, а потім – до Талліннської газової корпорації. Залишками опалюють приміщення для персоналу.  

Наші реалії

Миколаївський полігон ТПВ займає площу у 40 гектарів. Однак це не майданчики та сектори, а 50-метровий прошарок сміття, накопичений за 46 років. Ресурс експлуатації звалища вичерпано більш ніж на 90%. І альтернативи поки що немає.

На Миколаївському полігоні ТПВ Юлія Ткач

Територіально полігон знаходиться у межах Веснянської ОТГ, навпроти мікрорайону Миколаєва Велика Корениха. Отож, сморід і поліетиленові пакети вже протягом багатьох років супроводжують мешканців Коренихи. До речі, на Талліннському – запаху майже немає, слабкий з’являється тільки при високих температурах. І порівнювати з нашою «ароматерапією» його недоречно.

Частково проблему розлітання сміття зменшило встановлення забору у минулому році, однак повністю не вирішило. Ще одне проблемне питання – шукачі металу.

Багато років тому деякі жителі Великої Коренихи та безхатченки перетворили звалище у місце роботи. Десятки людей щодня копирсалися у смітті, відшукуючи метал. А коли їх звідти виганяли – у знак помсти підпалювали полігон. Наразі таких дільців стало менше. Але про те, що «бізнес» процвітає і досі свідчить купа точок прийому металу у Коренисі.

Позитивні зміни

Не все на міському звалищі жахає. Три роки тому на полігоні відкрилася станція з переробки біогазу в електроенергію. Інвестиційний проект розробило КП «Миколаївкомунтранс» спільно з американською компанією «ЛНК». Як і під Таллінном, по території звалища пробурені свердловини та прокладені труби, що збирають метан. Електроенергія продається за «зеленим» тарифом, а частину прибутку «ЛНК» перераховує місту. У 2016 році та сама фірма планувала побудувати і завод з переробки сміття. Чому проект не реалізували – можна лише здогадуватися.

Станція з переробки метану компанії "ЛНК" Юлія Ткач

Сміттєва проблема Миколаївського району

Те, що міський полігон знаходиться у межах нашого району, у певній мірі достатньо зручно. Тим не менш проблема з відходами не може вирішитися роками. Сьогодні лише у частині сіл району організовано вивіз сміття. Хтось користується послугами перевізників, хтось іде власним шляхом. Зокрема, Ольшанське мало свій сміттєвоз вже давно, другий придбали у минулому році, аби вивозити сміття і з Трихат. Придбати власне авто намагалася й Нечаянська ОТГ, однак тендер провести до кінця так і не вдалося через різке здорожчання сміттєвозів. 

Заключили угоди з приватними компаніями Радсадівська і Веснянська ОТГ. Зараз у Радсадівській громаді сміття не вивозиться у декількох населених пунктах. Укласти новий договір з перевізником планують найближчим часом. Що стосується сільрад, котрі не входять до об’єднаних громад, централізований вивіз сміття мають лише дві з восьми – Кривобалківська та Петрівська.

Частково причина полягає у віддаленості деяких сіл від звалища: чим далі, тим більше мають платити за це мешканці. Як наслідок відсутності вивезення сміття – численні стихійні звалища, котрі можна побачити чи не біля кожного села району. По балках скидають сміття і мешканці, котрим немає куди його подіти, і не дуже відповідальні дачні товариства. Велику роль відіграє і менталітет, і відсутність звички дбати про довкілля.

Про те, чому естонці так бережливо ставляться до природи та екології, розповіла заступниця директора Естонського центру Східного партнерства Тііна Ілсен.

– Усе це не одразу до нас прийшло. Але ми жили з пам’яттю про першу незалежну державу – з 1918 року по 1940-й. Тому зрозуміли: все, що ми будемо робити – це для себе. 

Ми усвідомили, що викидаючи сміття на вулицю, зливаючи відходи у ріки, ми вбиваємо свою державу. Ту державу, на яку ми так довго чекали і яку так довго хотіли.

Що заважає українцям навчитися правильному поводженню з відходами, коментуючи візит журналістів до Естонії, розповів в ефірі Суспільного радіо миколаївський природозахисник Олександр Малицький:

– Там інший менталітет і більш цивілізоване сприйняття світу і себе в цьому світі. Щоб переробляти сміття, треба спочатку навчитися його роздільно збирати, відмовитися від поліетилену, перейти до матеріалів, які швидко розкладаються. Наприклад, у Фінляндії у домогосподарок на кухні стоїть по десятку відер для різних типів сміття. У Миколаєві свого часу були окремі контейнери, але потім приходила машина і скидала все в одну купу. Зараз вже і контейнери загальні. Екологи вважають, що країні треба близько 30 років, щоб усі жителі навчилися правильно поводитися зі сміттям. Думаю, навчимося. Та починати треба з дитсадків і шкіл. І, звичайно, поки в Україні буде непатріотичний олігархат, ніхто не зможе запровадити переробку відходів.

 

Коментарі:

Цікаві матеріали наших партнерів

Останні новини