«Чим ми гірші за місто?» - мешканці села у Миколаївському районі власними силами будують парк

Поділитись у Facebook Відправити в Twitter

Три роки, десятки машин піску, тонни цементу, сотні людей та більше мільйона гривень. Наприкінці 2015 року група активістів з Новобогданівки вирішила створити у центрі села сучасний красивий парк, будівництво та облаштування якого продовжується і зараз.

 На проект не пішло жодної копійки бюджетних коштів, а в саму ідею довго не вірили. Сьогодні до фінішу залишилося зовсім трішки. Маяк.Media спілкувався з автором проекту «Вони перемогли - ми пам'ятаємо» Максимом Корнієнком.

Максим Корнієнко Maяк.Media

Три роки тому тут випасалися кози

На місці, де зараз простяглися охайні доріжки та підростають молоді дерева, був пустир. Височенний бур’ян мирно поскубували кози, а галявина потихеньку перетворювалася на смітник. Посеред розмаїття пляшок та обгорток мовчазним спостерігачем здіймався пам’ятник учасникам Другої Світової війни.

- Під час війни загинули 118 мешканців Новобогданівки. В пам’ять про подвиг односельці у 1965 році за власний кошт встановили меморіал. Їхній вчинок став для мене прикладом. Було сумно дивитися на те, як виглядало це місце, - згадує Максим.

 Maяк.Media

До його ідеї побудувати парк підключилася невелика ініціативна група місцевих мешканців – всього 15 людей. Більшість ставилася до задуму скептично. У те, що власними силами можна створити подібне місце, не вірив майже ніхто. На сьогодні безпосередню участь в проекті взяли близько чотирьохста людей.

 з архіву Максима Корнієнка

- Ось там у нас духовна зона, от тут будуємо дитячий майданчик, там буде літня сцена. А це ростуть магнолії, - показує рукою активіст. Для нього проект давно перетворився у справу життя. - Моя родина живе в Новобогданівці вже три покоління. Я дуже люблю наше село та хочу, щоб воно ставало кращим, комфортнішим, щоб у людей було бажання тут селитися. Ну скажіть, чим гірші за місто?

 Maяк.Media

Яким було місце раніше можна побачити на відео:

Не так просто, як здається

Будівництво парку розпочалося з виграшу гранту на 100 тисяч гривень від Фонду родини Нечитайло. Одразу придбали 1652 бордюри та 700 квадратних метрів тротуарної плитки. Однак все виявилося не так просто, як може здатися на перший погляд. Сміття та бур’яни стали найменшою завадою – рельєф місцевості неоднорідний. Десь землю прийшлося рівняти, а десь знадобився метровий фундамент. Тільки уявіть, щоб розбити парк, використали 200 тонн піску, 55 тонн щебню та завезли 60 машин землі.

 з архіву Максима Корнієнка

Усі роботи, як три роки тому, так і сьогодні, новобогданівці проводять власними силами: і бетон заливають, і плитку стелять, і комунікації прокладають. Багатьом речам довелося вчитися, але робили все на совість.

Грантові кошти «погоду зробили», однак вже на момент попередньої розробки проекту кошторис складав 800 тисяч, а за весь час його реалізації вклали близько мільйона. І це при тому, що не довелося платити будівельникам.

Для того, щоб діло не стало, активісти ГО «Крок у майбутнє» вирішили податися у краудфандинг: придумували цікаві акції, проводили інформкампанії та стукали в усі двері.

 з архіву Максима Корнієнка

Активно підключилися фермери та підприємці. Хтось перераховував гроші, хтось давав техніку та матеріали. Допомагали навіть з Миколаєва та інших районів.

- Щоб озеленити територію, ми провели акцію «Дерево від родини»: люди давали гроші, ми купували дерево та висаджували його. В акції взяли участь майже всі мешканці села - назбирали близько 50 тисяч гривень. Тож, кожен житель тепер знає, де його дерево. Передавали кошти навіть земляки з США, котрі від родичів дізналися про акцію.

 з архіву Максима Корнієнка

У парку зараз ростуть не тільки звичні породи, а й навіть екзотичні магнолія та хурма. Саджанці останньої дав місцевий мешканець В’ячеслав Карабаджак.

Магнолія з архіву Максима Корнієнка

Сьогодні парк виглядає не досить зелено – траву для газонів розпочнуть сіяти незабаром. Однак під землею вже повністю провели систему комунікацій та зрошення.  У новобогданівців буде навіть справжній сад живих скульптур. Планують встановити і фонтан з підсвічуванням (електрокабелі вже проклали).

Окремо збирали на духовну зону. Допоміг священник з церкви Святого Миколая (с. Радісний Сад) – встановили уклінний хрест. Поруч побудували капличку. Зараз для неї місцева художниця Любов Потапова розписує вітражами віконне скло.

 Maяк.Media

У духовній зоні незабаром з’явиться пам’ятник Тарасу Шевченку – перший у Миколаївському районі. Новобогданівці вже отримали посилку з землею із малої Батьківщини Кобзаря. Капсулу закладуть у фундамент.

За роботу з новими силами

- Цей парк і для мене, і для багатьох жителів перетворився у хобі. Ми розуміємо, що хоч «велике будівництво» вже закінчилося, робота продовжуватиметься постійно. Будемо щось придумувати, облаштовувати далі. Зараз дуже хочемо, щоб у цьому місці закріпилася традиція проведення виїзних весільних церемоній. Влітку тут відбувся перший такий захід, який організувала "худрук" Катерина Колесніченко.  Також ми побудуємо бесідку в римському стилі, щоб зробити це ще більш привабливим.

Перша виїзна церемонія:

Планів чимало, та зроблено набагато більше. Звісно, громаді довелося зіштовхнутися з купою труднощів і перепон. Найскладніше, говорить Максим, - збирати кошти.

- От в нас є гроші - ми будуємо. Гроші закінчилися - зупинилися - знову збираємо - знов будуємо. Це дуже тяжко. Були моменти, коли здавалося, що не зможемо довести справу до кінця. Але день-два – ти «перегорів» і з новими силами берешся за роботу.

 з архіву Максима Корнієнка

Активісти обіцяють – парк буде буяти зеленню вже навесні. Тоді ж встановлять і пам’ятник Кобзарю.

 

У Миколаєві фотозона «I love Mykolaiv», подарована мешканцям на День міста, «протрималася» два дні. Металевий (!) арт-об’єкт біля Будинку художників простояв тиждень, до лавки «Читай» на Сухому фонтані вандали дісталися через рекордні два місяці.

За весь час у новобогданівському парку не викорчували ні одного дерева, не пошкодили жодного об’єкту і навіть сміття тут знайдеш рідко. Кажуть, секрет в тому, що чи не кожен мешканець вклав у це місце свій час, свої гроші та свій труд.

Допомагали навіть діти з архіву Максима Корнієнка

 

Коментарі:

Цікаві матеріали наших партнерів

Останні новини