Як родина містян ризикнула та відкрила садибу сільського туризму у Миколаївському районі

Молоду пару Євгена і Тетяну об’єднують не тільки романтичні почуття, а й спільні захоплення. Найбільше з них - спортивно-розважальний центр у Петрово-Солонисі. Чотири роки тому вони зробили крок у невідомість і почали будувати садибу сільського зеленого туризму «Истоки». Mayak.media дізнавався, як Євген і Тетяна починали свою справу, та чи є перспективи розвитку екотуризму в нашому районі.

"Було страшно"

Коли ми приїхали в садибу, пара займалася передвесільними клопотами, тож поспілкуватися вдалося лише з Євгеном.

Сам він має економічну освіту, Тетяна ж викладає німецьку мову в Національному університеті ім. В. О. Сухомлинського. Мешкають вони зараз на два доми - взимку в Миколаєві, а влітку у нас, в Петрово-Солонисі. Разом пара вже шість років.

Батьки Євгена повсякчас мали справу з дітьми. Мама керувала дитячим ансамблем, батько - скаутською організацією. Тому Євгену завжди подобалося працювати з людьми.

- З батьками ми часто подорожували, дивилися світ, тож захоплюватися туризмом я почав ще в дитинстві. Як і тато, займаюся скаутським рухом. До 2014 року в мене був табір у Криму. Зі зрозумілих причин довелося все там покинути. Я розумів, що треба чимось займатися, кудись себе вкладати. Так ми й почали розвивати «Истоки». Насправді ця ідея виникла дуже давно у колі нашої родини. Починати було страшно. Адже сюди треба було вкладати і гроші. І ти не завжди знаєш, що з цього вийде, тому задаєшся питанням: «А чи варто?» Це був крок у невідомість. Коли не стало табору, я запитав у Тетяни: «Що будемо робити? Добудовувати дім у Миколаєві та жити в своє задоволення або створювати «Истоки». Вона відповіла: «Истоки», - згадує Євген.

Свого часу батько Євгена, побувавши у Петрово-Солонисі, вподобав село та у 2007 році придбав тут невеличкий будинок. Невдовзі Солониха стала базою миколаївської скаутської організації, у сільському будинку Анатолія Володимировича часто проходили заходи скаутів.

Тепер же вони збираються і в «Истоках». Наприклад, незадовго до нашого візиту, тут була делегація скаутів з Німеччини. З німцями українські скаути товаришують з 2014-го та час від часу один до одного приїжджають в гості. Навесні 2015 року у садибі відбулася перша велика інтернаціональна скаутська тусовка.

Колись на цьому місці була порожня галявина, а сьогодні Євген може розповісти буквально про кожен камінець, кущ та лавку. В першу чергу встановили дерев'яний паркан, потім з'явилася госпспоруда (зараз слугує літнім душем) - треба було кудись складати інструменти. Далі побудували бесідку «Кам’яний хаос».

Євген не приховує у фінансовому плані садиба забирає більше ніж дає. На розвиток екотуризму пішли всі накопичення молодої родини.

- Ми встановили першу бесідку, приїхали люди, провели гарно час, розповіли про нас знайомим. Наступного разу до нас захотіли їхати вже декілька компаній. Процес розбудови «Истоков» - нескінченний. Зрозуміло, що й коштів треба багато. Не думаю, що це місце стане приносити прибуток у найближчі роки. Тим паче, що ціна на дозвілля зовсім невелика. Ми ж розуміємо, що людям потрібно витратити гроші ще на проїзд, на продукти, напої. Для нас головне не матеріальне забезпечення, а задоволення, яке отримуємо ми та наші гості, - підсумовує Євген.

До речі. Все, що можна побачити в садибі, зроблено та побудовано власноруч. Євгену і Тетяні допомагають друзі. Наприклад, стіну на терасі розмальовувала подруга пари, талановита миколаївська художниця Світлана Воронцова, відома своєю пісочною анімацією. Друзі також можуть зустріти гостей та забезпечити дозвілля.

Тетяна і Євген Сімейний архів

 

Не шашликом єдиним

Що ж до відвідувачів, у Петрово-Солониху приїжджають здебільшого миколаївці. Хтось - аби втекти від галасливого запилюженого міста, а хтось просто розважитися в компанії друзів. Декілька разів місцеві мешканці справляли тут свята, зокрема весілля.

- Часто, коли люди дізнаються про це місце, думають, що тут нічого робити, питають, що у нас є, і їм здається - нічого. Але після того, як вони сюди приїжджають, розуміють, що можна відпочивати не тільки в Криму, а й тут. В нас є ціла програма, яку ми пропонуємо гостям. Після розміщення, показуємо територію, робимо невеличку екскурсію рогом: ведемо до будинку родини Бредіхіних (прим. - тут народився видатний астроном Російської Імперії Федір Бредіхін), підземного ходу у печери, розповідаємо про історію села. Потім ведемо гостей на пляж загадувати бажання. До речі, вони справді здійснюються. Ми хочемо, щоб люди прониклися духом пригод, нашою філософією, - розповідає Євген.

 mayak.media

Головна мета господарів садиби - показати, що відпочивати на природі можна не тільки з шашликом та алконапоями, а також, що дозвілля поза межами урбану може бути комфортним.

Гостям пропонують проїхатися околицями на велосипеді, покататися на конячці Куклі та пригостити її сухариком, прогулятися водою на човні та порибалити, підкорити невеличкий скеледром або пройти випробування у мотузковому парку. Крім того, Євген і Тетяна можуть організувати для гостей квест. А кожного літа на базі “Истоков” проходить літній табір “На краю света”.

- Сюди приїжджають різні люди: хтось з захватом починає одразу досліджувати територію, хтось хоче просто відпочити спокійно, подихати свіжим повітрям, хтось бажає щось типу лакшері. Тому ми намагаємося робити так, щоб садиба відповідала всім побажанням, щоб кожен міг знайти щось для себе.

В «Истоках» є дерев’яні та кам’яні бесідки, басейн, шезлонги, гамачний парк, гойдалки, тераса з кухнею, дитячий майданчик. Посередині двору - місце для нічних посиденьок навколо вогнища. Територія прикрашена квітковими клумбами, деревами (в т. ч. фруктовими), штучними ставками.

Окрім Кукли, тут ще є мешканці. Зазвичай зустрічає гостей рудий песик Бісмарк. Раді відвідувачам і дві кози. Вони змалку звикли до людей, а тому кожному дають себе погладити (особливо, якщо захопити з собою щось смачненьке).

 mayak.media

Поласувати тут любить і сімейство нутрій - мама-нутрія Сніжана і її чотири маленькі «сніжки».

Cніжок mayak.media

Ще більше живності можна зустріти в невеличкому урочищі, що розташоване зовсім поруч - там дикі птахи і звірі живуть у своєму звичному середовищі.

 

Тільки початок

У Євгена і Тетяни багато планів. Кажуть - те, що сьогодні вже є - тільки початок. Наразі будують ще один, вже стаціонарний, басейн. А після його закінчення візьмуться за будиночки. Зараз заночувати гості можуть в палатках та спальних мішках. Тих, кому потрібні більш комфортні умови, приймають до себе мешканці села. Євген ділиться планами щодо майбутніх будиночків на території садиби:

- У нас є деякі ідеї оформлення. Все, що ви тут бачите, має такий вигляд не випадково. Ось, наприклад, кам’яна бесідка з ракушняку в італійському стилі. Поруч ми хочемо добудувати будиночок в такій же манері. Тоді альтанка буде виглядати як справжній італійський дворик. Ідеї ми черпаємо в подорожах. Фотографуємо те, що сподобалося, а потім показуємо рідним і думаємо, як це втілити у нас.

Крім того, планують розвивати види дозвілля і на воді. Але які саме - поки тримають в секреті.

"Італійський дворик" mayak.media

Сьогодні сільський туризм неоднозначно сприймається пересічними містянами: хтось таку форму відпочинку геть не розуміє, а хтось захоплюється його екологічністю та економією. Та все ж попит є. Про це свідчить і успіх фестивалю повітряних зміїв, і наплив людей на незаймане узбережжя Кінбурну, і розвиток туристичної інфраструктури в Актовому, і популярність рафтингу в Мигії. На Західній Україні “зелений” відпочинок вже давно закріпив позиції в економічному розвитку регіону. То мабуть, черга вже Півдню показати, що у нас є не тільки море з численними клубами, барами та береговою лінією, схожою на Шанхай.

Відвідувачі садиби istoki.mk.ua