На милицях по Європі: як енергодарець з ДЦП подорожує світом і чому дуже хоче потрапити в США

Йому не заважали подорожувати ані інвалідність, ані скромні статки. На милицях, з сумкою навскіс через плече - такий вигляд він має на  фото  з різних країн Європи. 

Все дитинство - постійна реабілітація та поїздки до лікувальних закладів

Хто такий Євген Разіков? Женя  -  журналіст, футбольний вболівальник та фанат року. Має веселу вдачу, подругу, друзів, собаку, роботу  та діагноз - дитячий церебральний параліч. Не має власного житла, машини та бажання киснути.

І любить подорожувати. 

Женя у Берліні

Про своє життя і мандрівки Женя розповідав мені більше години - він мій сусід та колега, тож я запросила його в гості на каву. Почали з дитячих років - так сталося, що й у дитинстві ми жили в одному дворі. Я пригадала, як він якось розповідав про бабусину «інклюзію».

Бабуся виводила мене у двір, де гуляли інші діти. І просто залишала «гратися в пісочку». Весь двір дивувався - як так?! Бувало всяке - мене й дражнили, і навіть колошматили! Ну нічого!

Прадід теж «знущався» - змушував навертати кола на стадіоні, тримаючись за паркан. Власне, навіть на милицях Женю не вчили ходити - цю навичку, разом з вмінням матюкатись, Женя привіз з дитячого санаторію у Мурманську.

Женя ходив у другу школу. Подекуди вчителі боялися відповідальності за дитину. Тож навчатися доводилося й разом з усіма, й індивідуально. Тим не менш, хлопець закінчив і школу, і інститут у Запоріжжі.

Все дитинство Жені - це постійна реабілітація та поїздки до лікувальних закладів. Перший виїзд за кордон відбувся, коли йому було 12 років: групу дітей з інвалідністю відправили на лікування до Чехії. 2 місяці разом з мамою він провів у невеличкому чистенькому чеському містечку. 

- Напередодні від'їзду додому батьки пішли у місто. А на мене напала істерика: «Я не хочу їхати додому! У нас погано!»

Хтозна, може, саме та поїздка стала точкою неповернення - або, точніше,  повернення до Європи?

Найцікавіше здалося у Парижі, але не пустили до Ейфелевої вежі

Може, комусь це видастся дивним, але Женя свого часу відпочивав у гірському Криму - в наметовому містечку селища Піщане. 

15 км за день - легко. Ти преш вгору, тобі цікаво, в тебе мета - побачити, що там? Цікаво ж! Вниз, звичайно, набагато важче!

А потім почалися подорожі Європою. Перша була до Будапешту, Відня, Дрездену і Праги. Той автобусний тур придбав спонтанно - на пробу. Відчув, що туроператор не в захваті від того, що путівку купує людина з ДЦП. Потім супроводуючий розповідав, що у нього питали - не проти, що у групі буде людина з інвалідністю? На щастя, чоловік не злякався...

Ще були Австрія та Німеччина, Данія, Фінляндія, Естонія і Швеція, Франція, Боснія.

Найцікавіше Жені здалося у Парижі. Щоправда, його на милицях не пустили до верхнього оглядового майданчику Ейфелевої вежі: злякалися, що в разі поломки підйомника туриста не змогли б спустити донизу...

Діснейленд - дружній до людей з інвалідністю

Натомість Женя «відігрався» у Діснейленді - там він скористався своєю інвалідністю по повній! 

Для людей з інвалідністю та їхніх супутників у паризькому Діснейленді пільга - вхід на атракціони без черги. Так ми накаталися! Щоправда, я підписував якісь папери, що в разі чого претензій не матиму

Дуже сподобалось Євгену у Скандинавських країнах: подорож була не лише автобусом, а й Балтикою - паромами.

Женя і данські пацани, які "п'ють, як коні"

Футбольні тури, Чорнобиль та поїздка по «цоївським» місцям

Окрема сторінка у подорожах Жені - це відвідування футбольних матчів. На Євро 2012 він поїхав до Донецька на гру наших з англійцями. 

Нас попереджали, що англійці, коли вип'ють, дуже злі, треба їх остерігатися. Виявилося, що вони дуже класні хлопці!

Їздив Женя з українськими вболівальниками підтримувати улюблену команду - «Шахтар» - до Мюнхену. Вони там грали з «Баварією». Програли наші.... Вразило енергодарця те, як вміють підтримувати своїх футболістів німецькі фани. Вони співчували програваючий команді та дивувалися: чому українці перестали підтримувати своїх?

Центр Загреба - українська фанзона

На матчі "Шахтар"-"Баварія"

Серед подорожей Жені - декілька доволі екзотичних. Ні, він подався не на острови. Його понесло... у Чорнобиль.

Екстремальна подорож

Це був квітень, період таяння снігу, бридка погода, ще й у Женьки загубилася важлива деталь на милиці - гумова «підошва». Але вражень було - море!

Я подивися на Прип'ять і навіть жахнувся: місто так схоже на наше! А ще боявся, що на виїзді щось буде «фонити», і мене не випустять

Перед війною Женя встиг побувати у Санкт-Петербурзі. Вони поїхали з друзями по «цоївським» місцям. Побували в легендарній котельні, з якої зробили культову кав'ярню - з крутою атмосферою та паршивим пивом. Друзі встигли ще й на могилу Віктора Цоя зганяти, але тут Женя здався і залишився в готелі. 

Непосидючий Женя помотався і по концертах: «Король і Шут» - легко, в партері, на диво адміністраторів. «Океан Ельзи» - відвідано. Виступи Red Hot Chili Peppers, Scorpions, Queen - такі події Женя не міг пропустити!  

«До США хочу, на хокей потрапити»

За кордоном Женю вражали не лише чистота та порядок, чисті туалети на узбіччях, а й ставлення до людей з інвалідністю. В Європі всі об'єкти доступні: якщо нема пандусу, значить, є кнопочка, після натиснення якої з'являються спеціально навчені люди, які тобі допоможуть. В громадському транспорті тобі ніхто не поступиться місцем - людей з інвалідністю не жаліють і не вважають їхні можливості «обмеженими», скоріше, бояться образити надмірною увагою. 

Така ще нетуристична фотка

Поговорили про болюче: про гроші. Женя віджартувався: «Я їм мівіну та обираю багатих супутниць життя». Насправді все прозаїчно: хлопець працює, а пенсію за інвалідністю відкладає. Точніше, відкладав - зараз не виходить робити «запаси». Було діло, що й бабуся підтримувала свого любителя мандрів! Женя зауважив, що дехто з його знайомих переживає, що нібито, влаштувавшись на роботу (офіційно), втрачаєш пенсію по інвалідності - це не так!

Своїй непосидючий вдачі, любові до життя та оптимізму Женя завдячує бабусі, яка разом з дідусем виховувала хлопчика (він рано втратив батьків). 

Вона навчила мене бути чесним. Це - найголовніше. А ще вона навчила не боятися жити. Все треба пробувати! Інакше ти не дізнаєшся, вийде в тебе чи ні?

Наостанок питання про плани та мрії - куди б хотів поїхати? «До Англії хочу. А ще - до США, на хокей потрапити».

Женя Разіков впевнений: ніхто не може обмежити можливості навіть людини з інвалідністю. Так, в нашій країні важко - а кому зараз легко?!