5 історичних фактів про Миколаївський район, які ви могли не знати

1. Ми були значно більші

Миколаївський район первісно носив назву Варварівського — до 1964 року. Саме тоді колишній райцентр Варварівку «відлучили» та перетворили в один з мікрорайонів обласного центру. Проте колись Миколаївський район був набагато більшим та включав у себе сусідню Березанщину, Очаківщину і навіть частину Веселинівщини. Крім того, ще один з сучасних мікрорайонів Миколаєва — Велика Корениха — також був частиною нашого району. До міста він «відійшов» разом з Варварівкою.

2. Оповите таємницями Королівське село

Наші батьки та бабусі ще пам’ятають, що у Миколаївському районі існувало село з достатньо претензійною назвою — Королівське. Воно знаходилося навпроти Шуриного, біля Очаківської дороги.

«Старі люди розповідають, що жителі села жили по-королівськи, багато. Але були далеко не царської крові. Майже усі розбійники та бандити, грабували людей які проїжджали до Очакова. Село вважалося небезпечним, тому гості там були небажані. Чужаків не пускали. Розповідають, що мали вони сховища з дорогоцінностями та чужими речами. Мабуть, за гріхи їхні жінки не могли народжувати дітей, село потихеньку вимирало і врешті-решт зникло. А згадкою про нього залишилась стара криниця серед розореного поля», — писала вчителька-пенсіонерка Валентина Подима.

3. Ще один ліс

У Миколаївському районі є заповідне лісове урочище — Андріївське. Однак колись на десяти гектарах ріс ще один ліс, висаджений німецькими колоністами поблизу Степового. Село заснували у 1809 році переселенці з Бадену і Пфальцю. До Другої світової війни воно носило назву Карлсруе.

4. «Коронований» герб

Чи помічали ви коли-небудь, що герб Миколаївського району увінчаний короною? Та й корона незвичайна — складена з пшеничних колосків та грон винограду з листям, які опираються на основу із срібної мурованої кладки з зубцями.

Звісно, пшениця та виноград символізують основні агрогалузі району. А кладка — символ промисловості району (цегельний завод «Санта-Петрівка» і цементний завод «Югцемент»).

5. Двічі підірвали, тричі збудували

Мова йде про Трихатський міст. Вперше міст через Південний Буг у Трихатах збудовали у 1914 році. Вже у 1919-му тут відбувся жорсткий бій між денікінцями і червоноармійцями, в результаті якого міст підірвали і спалили. Новий міст здали в експлуатацію у 1940 році. Через чотири роки його підірвали німецькі війська під час відступу. Третє будівництво мосту довжиною 1,2 км закінчилося у 1954 році.