"Українські тропіки": як мешканець Миколаївського району вирощує екзотичні фрукти та ягоди

Майже десять років В’ячеслав Карабаджак вирощує на своєму городі екзотичні ягоди та фрукти.

Маяк.Media побував у Новобогданівці та подивився на «українські тропіки».

 Маяк.Media

Чоловік почав висаджувати незвичні для нашого регіону дерева 9 років тому. До цього вирощував традиційні для мешканців села персики та виноград.

- У 2000-му я почав займатися персиком, мені було тоді 24 роки. Але таке бажання мав ще з дитинства. Потім мій дядько якось придбав саджанці хурми у Новокаховському дослідному господарстві. І я також «загорівся». До війни «Новокаховське» було філією Нікітського ботанічного саду, що у Ялті. Дослідники саду та господарства займаються виведенням морозостійких гібридів хурми. Тільки на Херсонщині були тисячі дерев. Там я і придбав перші саджанці. Розпочинав з сорту Росіянка.

В’ячеслав Карабаджак Маяк.Media

Сьогодні ж В’ячеслав вже сам вирощує саджанці. Однак не продає - дарує друзям та односельцям. На те, щоб виходити один саджанець хурми, потрібно близько трьох років. Тому й ціна на них стартує від 200 гривень. Але купувати на базарі садівник не радить - такі майже ніколи не приживаються. Тому тим, хто планує податися у вирощування «сердечних яблук», рекомендує брати саджанці у спеціалізованих господарствах - успіх гарантовано на 70 %.

Колись хурма була дефіцитною в Україні. Сьогодні, завдяки роботі селекціонерів, з’явилося чимало вітчизняних сортів. Зараз у В’ячеслава плодоносять Росіянка, Соснівська, Чучупака, Нікітська Бордова, Божий дар, Гора Говерла та Гора Роман- Кош. Перший сорт витримує морози до -27,а Соснівська і Чучупака ще більше. Інші менш морозостійкіші.

На північній стороні двору є й експериментальна ділянка, не захищена від вітру та холоду. Там чоловік перевіряє різні сорти хурми на стійкість.

У всіляких варіаціях В’ячеслав вирощує і зізіфус: одні плоди розміром з оливку, інші - з величеньку сливу.

Ягоди ще називають унабі або китайським фініком. До речі, крупні сорти типу Коктебель і справді заготовлюють на десерт як фініки. Дрібний «дичок» можна маринувати подібно маслинам або ж сушити. На смак у свіжому вигляді вони дещо нагадують яблука, однак як тільки трохи підв’ялюються, з’являється присмак фініків. До того ж маленькі ягоди солодші за великі. Ці плоди дуже корисні: покращують шлунково-кишковий тракт, допомагають відновити організм після інсульту, гарно виводять радіонукліди. Після Чорнобильської катастрофи дітям у санаторіях навіть давали пюре з зізіфуса. Сушений унабі стане у нагоді гіпертонікам. Він не тільки смачний, а й сприяє нормалізації тиску.

Свіжий зізіфус Маяк.Media

Сушений унабі Маяк.Media

Ще один закордонний «гість» - інжир.  Фігове дерево дуже невибагливе. Цей кальцефіл росте майже у будь-якому ґрунті. Але все ж таки південна рослина любить тепло, тому на зиму її треба накривати. Медики рекомендують використовувати інжир як потогінний, жарознижуючий і протизапальний засіб під час застуди. Також він відмінно знімає спазми і розріджує кров, зміцнює і підтримує міцність кісткової тканини.

Однак ще незвичніший для нас фрукт, який вирощує чоловік, - ківі. Найбільший подив викликали не самі плоди, а рослина. Виявилося, що ківі ростуть на ліані, яка потребує опори (шпалера,арка,бесідка). У майбутньому В’ячеслав планує встановити у дворі альтанку та завити її ківі.

Садівник вирощує український сорт Валентайн, виведений у Карпатах. Ця рослина може витримати до 20 градусів морозу, на відміну від ківі Хейворд, котре давно заполонило полиці наших магазинів.

В’ячеслав декілька років намагається виростити азиміну, котру ще називають мексиканським бананом або пау-пау. Це дуже популярний фрукт в США, там його консервують, додають у морозиво, пироги і тістечка. Смак схожий одночасно на банан, ананас і манго. Однак чомусь пау-пау не бажає рости у В’ячеслава вдома.

Рослина вибаглива. Як і ківі, вона полюбляє слабокислий грунт. Новобогданівська солона вода їм не підходить.

- Нашу воду пити небезпечно для здоров’я. Ківі та пау-пау її взагалі не сприймають. «Викручуюся» дощовою водою. На жаль, в мене немає басини, тож як тільки йде дощ, починаю бігати по городу з бочками. А зважаючи, що він у нас рідкий гість, вкриваю землю соломою, щоб зберегти вологу.

Порада від В’ячеслава: аби хурма чи ківі швидко "дозріли" покладіть плоди у теплому місці разом з яблуками у пакет. У теплі яблука виділяють етилен, котрий сприяє швидкому дозріванню, а у хурми "пропадає" терпкість.

Азиміна капризує у В’ячеслава вдома, але гарно росте у нього на роботі. Цього року навіть вже й цвіла. Чоловік має радіотехнічну освіту, працює на радіолокаційній станції у «Дельта-Лоцман», слідкує за безперебійним електропостачанням.

- Я там посадив персик, виноград, хурму, пау-пау. Все прижилося і без поливу. Хоча ґрунт поганий: тонкий прошарок родючого, а під ним - глизявий річний мул. В мене є бажання створити там оазис. Влітку вигоріло все, крім моїх дерев, навіть трава. І посеред пожовклої землі - цей зелений клаптик. Корови як побачили - давай шмигати листя, грони, - сміється В’ячеслав.

Песик Чіп полюбляє під’їдати впавший з дерева зізіфус та скубати виноград Маяк.Media

Чоловік досконало знає усі процеси, може розповісти безліч цікавого про кожен сорт. Всі знання черпав самостійно. Постійно читає спеціалізовану літературу, шукає інформацію в інтернеті, обмінюється досвідом з професіоналами та любителями у соцмережах.

В’ячеслав не продає ані саджанці, ані плоди. Пригощає друзів та односельців, з радістю роздає насіння по Новобогданівці, усім охочим прищеплює рослини. Хурму висадили навіть у парку, який новобогданівці будують власними силами. Незабаром він планує посадити там і зізіфус. Говорить, хоче популяризувати вирощування таких незвичних дерев.